Традиційно на День Соборності до Острозької академії приїздить головний редактор газети "День" Лариса Івшина. Цього разу, зрештою, як і попереднього, окрім виступу перед студентами в актовій залі з лекцією, пані Лариса відкрила засідання Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. Організацію створили колишні студенти-політологи ОА ще близько 5 років тому (детальніше про клуб на сайті "Дня"). Темою, запропонованою для обговорення у п'ятницю, була (недослівно) "Культурна реінтеграція України в Європу". Хоча я й не є членом Клубу, але вже неодноразово відвідував засідання. Найперше мене здивувала взагалі теза "культурна реінтеграція", яка, як мені видалось, передбачає повернення до того, де вже Україна була. Порозкинувши мозґами, все ж зробив для себе висновок, що ми там були :). Упродовж майже 3-годинного вербального обміну навіть двічі вставив свої 5 копійок у дискусію. Засідання закінчилось, але почалась неофіційна частина, яка, навіть за моїми найнесподіванішими підрахунками, закінчилась о 3-тій ночі. Оскільки приїхала колишній шеф прес-центру ОА (зараз редактор одного з відділів газети "День"), її колега (член Острозького клубу і також редактор, але вже іншого відділу газети :), дві студентки з Чернівців (які виступали з доповідями на засіданні), колеги з ОА - було б нечемно з мого боку не приєднатися до засідання, але вже неофіційного, у піцерії, а пізніше у нічному клубі... Цікаво, що у піцерії говорили про культурну інтеграцію всередині України, проблеми національної свідомості, зачіпали історичні події і т. д. Словом, посиденьки виявилися нетипово інтелектуальними :). Кажуть, Острозька академія виховує інтелектуальну еліту... У тому є зерно правди :).

Окремо змушений констатувати, що мені преогидно відвідувати нічні клуби, але ще більш неприємно слухати русскую рєчь від діджеїв/емсі. Може це така клубна корпоративна солідарність - говорити па-русскі, але, шановні, ми ж в Україні! тим більше Острог - це ж не схід країни! Але прикро, що студентам (які, до речі, дають певне більше половину прибутку закладу) байдуже, що вони танцюють під російську попсу і слухають іноземну мову. А могли б організувати ініціативну групу, зібрати підписи... Але кому це треба?