Сиджу в автобусі з вайфаєм і розеткою, з ноутбуком на колінах, вже другу годину обробляючи повно фотографій з тріпу, якому сьогодні 6 днів. Їду з Вашингтона. Але саме зараз автобус у Балтіморі, виїжджає на хайвей повз величезний стадіон місцевої бейсбольної команди. Кажуть, вона досить серйозно виступає в лізі... (в одному з постів можна буде глянути :). - Так я почав цей допис вчора, але потім дізнався про сепаратистів у Донецьку/Луганську/Харкові і бажання писати далі геть пропало. Зараз мої фотопости "ні в тин, ні в ворота", але, можливо, когось вони позитивно "відволічуть" від інформаційного негативного одноманіття українського інформаційного простору...




Поїхати в Америку я запланував собі ще минулого року, відкрив візу, назбирав трохи грошей. Хотіли влаштувати "гранд-емерікен-роуд-тріп" у травні/червні - проїхати автомобілем з колегами-журналістами (відеооператор, фотограф, тріпографофіл - мій неологізм про журналіста, який любить подорожувати й писати про це) від океану до океану (але двічі, аби повернутись у Нью-Йорк). Загалом це 30 штатів, а поїздка тривалістю з місяць. Дорогою заїжджали б до української діаспори, робили фільми, знімали як люди живуть, тішились би краєвидами і "хмародерами" (почув від діаспори) і писали б про це все на окремий сайт, створений під проект. Сайт, до речі, вже створений, а хостинг проплачений. Але грамотно спланувати поїздку так і не вдалось, тому відтермінуємо до вересня-жовтня. Я ж влаштував собі трьохтижневу відпустку і неспланувавши взагалі нічого, порулив у понелілок 31 квітня у США... Маю неабияку приємність, коли можу в кількох десятках країн світу просто подзвонити до знайомих і маючи нахабність напроситись на кілька днів в гості. Цього разу своєю присутністю у Філадельфії навантажував Богдана і Оленку, а у Вашингтоні - Віталіка і Соломію. Я щиро і сильно-пресильно вам вдячний. Принагідно вибачаюсь за незручності :).