Recent Posts

Блог переїхав. Відтепер за оновленнями стежте за адресою artemioz.info

This blog has moved to a new location. For updates please see artemioz.info

Annales de Europa

Додав другу частину хроніки. Це лише записки з подорожнього щоденника. Мало, а подекуди взагалі не описую побачені місця і архітектуру. То є скоріше сукупність переживань і технічних заміток з подорожі. Більш детальніше побачене опишу у спеціальній статті (без помилок).
Щоденник публікується з помилками аби зберегти відчуття умов, у яких він писався.



Фото з подорожі


Неділя, вечір. 9.05.2010

Надумав собі періодично впродовж подорожі писати хроніку, але оскільки інтернет не всюди є, та й оцифровувати сотні букв з дорожнього записника не завжди хочеться і можеться, то буду робити це по змозі...

Так от, розпочалось все зі сніданку у піцерії з Тарасом Тимчуком, піци і кухля пива. Як на мене, позитивний початок :)

Встиг на маршрутку, поїхав до Львова поїздом донецької залізниці Луганськ-Львів, який здивував (що зрештою нелегко, оскільки поїздами часто подорожую) своєю "бруднотою" і "поломаністю"...

Як добре, що Лісові Чорти підтримують не лише морально, але й практично! За що їм окреме дякую, а особливо сім'ї Микиток, які нагодували і приютили :)



10.05.2010. приблизно 20-та година.
Їду міні-автобусом Люблін-Варшава за 50 грн :-) і слухаю польське радіо-зед... І це коли заходить сонце над хмарним польським небом. У автобусі не трясе і можна зосередитись над складними маніпуляціями щодо попаданням пальцями по віртуальній незручній клавіатурі старого КПК. Ще вчора, після повідомлення на блозі, мав нагоду коштувати вина з Маркіяном і його дружиною у їх львівських апартаментах. Сьогоднішній ранок, незважаючи на лише 6-ти годинний сон, розпочався предоброю кавою і поїданням сосисок.

Цікавіше те, що виїхав зі Львова майже згідно з розкладом, але автобус – то історія інша. Старий пофарбований «Ікарус», який, до речі, менш-більш незле виглядав ззовні, але аж ніяк не зсередини... Квитки водій навіть не перевіряв, а тому зайцем було цілком реально прикинутись. Дорогою водій підбирав генерацію контрабандисток, які впродовж поїздки запихали пачки дешевих папірос всюди куди лише можна було уявити, але про деякі місця схову моя фантазія навіть не здогадувалась :). На кордоні 7-ми годинне чекання у душному автобусі з далеко неінтелектуальними розмовами панянок-контрабандисток. Ай, шо тут і писати. Жахливо і соромно за подібне. І який нам Євросоюз світить допоки будуть такі суб'єкти? Впродовж перевірки польськими митниками, ними ж було винесено десь 2 мішка цигарок. Я дивувався як стільки їх влізло в автобус, але ще більше, коли десь ще стільки ж жінки повитягали з цнотливих схованок... Замість планованого прибуття в Люблін о 14-тій, туди я втрапив лише після 19-тої. Останні кілометри до міста мене переслідували дурні думки, які підтримувались і голодом, від якого вже більше півдоби страждаю. Тішила лише аудіокнижка, яку відволікала від реальності. Цікаво, що попередніх емоцій при відвідинах закордонної країни цього разу не було, а може й були, але десь глибоко у свідомості та й порожнім шлунком навряд їх реально було звідти витягнути. У Любліні найперше треба було купити польський стартовий і квитки на автобус до Варшави. Але, дідько! Я ж спеціально планував поїздку аби зустрфтись з Білкою і Кузьмою. Якшо першу я неодин вечір навантажував своїми планами, то другу хотів видзвонити вже в місті. Гроші поміняти все ж не зміг, тому купив стартовий пакет за 1,2 €, а квиток до Варшави за 5 одиниць тієї ж валюти. Поїсти так і не вдалось, бо нанашка (прикарпатською це означає хресна мама :-) з Варшави натякнула, шо треба до півночі приїхати. Ай! Краще б з Білкою поспілкувався, а потім би поїхав. Шо ж поробиш, значить треба було витратити весь день на дорогу, бути голодним і злим, але зекономити 50грн на дорогу і розстроїтись, що не завжди планам треба збуватись. Зараз сиджу в автобусі, з динаміків лунає I don’t want to miss a thing by Aerosmith і періодично інші легендарні рокові композиції. Тут не воняє і автобус чистий, мене не підкидає на ямах неякісних доріг і працює кондиціонер! Еквівалентно на гривні 170 км шляху за 50 грн в Україні навряд проїдеш з таким комфортом. Відчуваю, що потребую дня аби адаптуватись до закордону, думати трохи іншими когнітивними фреймами аби аналітично підійти до мети поїздки, яку поки сам не дуже розумію як сформулювати. Як казав Тимчук, таке собі «одиночне паломництво», але у моєму випадку Мекка не одна, не маю поняття де шукати каабу, а Аллах принаймні сьогодні відвернувся від мене :-). Не знаю чи скоро вдастся це опублікувати, але до того ще напишу шось.

P.S. Польською говорити не так вже й важко, особливо коли трохи її знаєш. Лише треба здолати в собі відчуття власної поваги до іноземної мови і не зважати на те, шо випадково когось можна обматюкати. У мене цей комплекс, здається, проходить.

11.05.2010 післяобід

Варшава гарна, хто б мені що не казав. Взагалі польські міста особливі, зрештою як і багато інших національних. Але завжди дивуюся як змогли відбудувати повоєнно зруйновану архітектуру та ще й зберегти те, що залишилось. Так і тут. Старе місто у Варшаві – доволі невелика частина того, що не було розбомблено у війні. Попри його немасштабність тут почуваєшся ніби перенесеним на купа років назад. Численні кафешки з цінами більше 15 злотих лише додають якогось колориту до аури, яка там панує. Зараз сиджу за півкілометра звідти. До речі, був біля президентського палацу. Багато лампадок і квітів. Як же люди люблять свого президента! Напевне я б ще не скоро поставив квіти до пам'ятного місця нашого глави держави... Був у костелі у старому місті. Гарно, готично ще й музика грає: орган. Якось взяв собі за правило по можливості заходити в подібні заклади, з чого лише отримую заспокоєння і моральний відпочинок. Це вже мій як мінімум 15-тий раз у Польщі, але кожного разу відкриваю для себе щось постійно нове. Кажуть українці: «поляки дивні». Так і є, але нам би їхньої дивакуватості і відчуття власного достоїнства, а не контрабандного товару і пописаних вагонів у метро. Чомусь у поїздах підземки тут спокійно, немає дешевої роздрукованої на неякісному принтері реклами. Але може це просто початок стадії «ідеалізування середовища». На кожному кроці стоять пам'ятники своїм героям, письменникам, поетам. Вулиці називаються іменами тих, хто формував польську націю, а не гнобив (пам'ятиків Леніну і Сталіну тут нема). Парадокс, але ми зважаємо на те, що кажуть і будуть поляки стосовно героїзації Бандери. А ми як слухняні і аби всім вгодити, забиваючи на власні інтереси, відмвляємось відстоювати свої позиції. Та парадокс в тому, що тут є вулиця Пілсудського, наприклад, який у 30-тих роках сам українців душив і «умиротворював», що в історіографії відомо як «пацифікація». Де справедливість? Він для нас такий самий, як для них Бандера. Але проблєма та, що для поляків Пілсудський символ і той, хто їх підняв після війни, а для нас Бандера?

Був у замку у Віланові, де бачив портети Костянтина Остозького і іже подібних, величезні будинки у центрі Варшави (на одному з них логотип авіакомпанії LOT) та інші цікаві місця. Незважаючи на те, що мені зараз їхати до оселі, в якій сьогодні заночую, ще більше години, я з задоволенням це зроблю, бо позитиву в голові ще на довго :-) і, до речі, величезне дякую своїй нанашці (хресній мамі) за фінансове сприяння моєму перебуванню на польській землі!

12.05.2010 орієнтовно 10-та ранку

Третій день мого «паломництва» Європою. Зараз сиджу в аеропорту Шопена перед гейтом B18 очікуючи рейса Wizz Air'a з Варшави до Риму. Тішуя, що пропустили мене на контролі без проблем і не обшукували багаж, який трохи перевищував норму по габаритах. Аеропорт тут великий і чистий, чому певне винен вступ Польщі до ЄС. Як це не дивно, але за 2 години вже буду далеко звідси, пролеівши над як мінімум тьома країнами і над Альпами. Дзвонив у хостел аби підтвердити бронювання кімнати. На мій подив пані добре говорила англійською і все вирішилось.

12.40
Щойно злетіли. Сів цього разу в задній часині літака, бо менше гудить та й крила не заважають дивитися на Землю. Десь в хмарах зараз. Ніц не видно. Вчора слухав прогноз по польському телебаченню, то в Римі обіцяли дощ. Це мені не вельми подобається, але чогось маю передчуття, шо погода буде добра. Таких густих хмар ще не бачив.  
Про Wizz Air Hungary, себто угорське відгалуження. Здивувало мене те, що стюардеси полячки, а не угорки, та ще й до того гарні. Крісла менш зручні як на мене, але ж то не смертельно. Сподівався побачу якісь країни під нами, але ж хмари... 
13.07
Дядько-капітан щойно сказав, що пролетіли Чехію, зараз десь на схід від Відня, потім буде Словенія, Ховатія, а потім прямо до Риму через Адріатичне море. Погода для приземлення прекрасна, на шляху не передбачають жодних зон турбулентності, а пилюка від ісландського вулкана 2 км нижче, а тому ми його облітаємо і нічим він не зашкодить. Летіти ще 1 год і 20 хв.
13.33
Бачу Адіатичне море. Прикольно так. А я там колись купався :-). Значить зараз десь біля Хорватії або Словенії, але вже точно біля Італії.
13.42
Хм. У Адріатичному морі багато островів, виявляється... Аппенінський п-в дуже різний.
13.49
Проше пшеготовач шє до льондованя.
14.27
Ха! А польські пілоти якось м’якше сідають. Думав європейці не плескають коли літак сідає. Неправда :-)
15.22
О жесть! Італія зустріла похмурим небом. Ніби все дуже по європейськи, але поїзди ну дуууже вже брудні і розписані. Сам вагон подібний до того, в якому ми з Назаром їздили з Дортмунда до Кьольні. Оголошують зупинки англійською. Це тішить. Був швидкий поїзд Леонрдо експрес, який міг би довезти до прямо до вокзалу Терміні, куди мені власне і треба, але вирішмв зекономити і сісти на звичайний поїзд, за який, як я сподівався дам лише 5.5 євро +1 євро на метро до Терміні. Але цей проїзд вже коштує 8€! Тоді цікаво скільки Леонардо Експрес закоштував би. Ну нічо. Зате тут багато англомовних.
19.37
Жах якись. У Римі дощ, метро бруднющі і складні. Якщо в місті не заблукати з мапою в руках, то можна запросто ставити пам'ятик як і Цезарю. Хостел неякісний, негр-керівник теж якись дивний. Через нього сформувалась думка про місто не така як би хотілось. Дууууже багато негрів-торгашів, які чіпляються дорогою до тебе і пропонують купити всякий непотріб. Архітектура звичайно вражає. Був біля Колізею, проходив повз Римський Форум і колону Траяна, дійшов до фонтану Треві. Гарно, питань нема. Маленькі вулички, будинки з вікнами, які закриваються деревяними шторками. Дощ мене не втішив, так само як і високі ціни в супермаркетах. Не їв сьогодні весь день.

------- Додано-------


14.05.2010 орієнтовно 20.00

Закінчується 5-тий день. Цього разу сиджу в аеропорту Fiumicino у терміналі 3, бо той, з якого відправляється мій літак (2) скоріше всього закривають на ніч, та й крісла там незручні для спання. Тут все дуже дорого. Моя ще одна не потрібна витрата – ручка за 0,8 євро. Першою непотрібною була мапа Риму за 2,5 євро,  хоча пізніше в хостелі безкоштовно взяв кращу.
Оце думаю, що якби не взяв записника, то певне б було важко витримати. Не пишу, шо все дуже зле, скоріше якраз навпаки, бо гарні місця, унікальна можливість, досвід зрештою! Але ж не завжди самотність тішить.

3 дні в одному місці – то трохи забагато. Завтра як прилечу в Мілан, зразу піду в хостел і трохи посплю, бо в аеропорті навряд це вдасться. У Мілані, підозрюю, нема багато на що дивитись. Післязавтра поїду у Швейцарію. 17 числа з хостелу вже доведеться виселитись, то буде як сьогодні: півдня не мав шо робити, бо все вже бачив. Погода трохи підвела. Встиг з’їздити вранці у Латеранський собор, потім до терм Діоклетіана, а потім у Ватикан. Сидів десь 3 години і дивився на чергу до базиліки Петра. Думав не йти всередину і пофіг що безкоштовно. Помислив, що вдруге навряд до Риму захочу їхати і став у чергу. Базиліка величезна і велична. Її всередині розписували Рафаель і Мікаланджело купол проектував. Хотів зайти в Сикстинську капелу, але грошей зажав. Потім ще 2 години сидів під колоною на площі перед Базилікою.
Планував ще з’їздити до моря, але оскільки того не вдалось зробити, то заспокоїв себе, що це через погану погоду :). Поїхав зразу в аеропорт і ще встиг булку за 3 євро з’їсти біля Колізею.
Поїзд до аеропорта швидко їде і нема сенсу купувати дорожчі квитки на Леонардо Експрес, який щоправда їде прямо з вокзалу до Fiumicino, а у моєму випадку довелось їхати до зупинки Ostience на метро, а вже потім вже їхати в аеропорт. Невелика проблема насправді, зважаючи що часу в мене було до біди.

Аеропортів в Римі насправді 2, один Fiumicino, а інший Champino. Не знаю як другий, але перший великий дуже. Ясно що не такий великий як наприклад аеропорт Франкфурта-на-Майні, але видався більшим ніж Варшавський. Тут нарахував 4 термінали – 1,2,3,5. Щоправда не знаю де дівся 4-тий, але думаю він теж є. 3-тій точно на ніч не закривається, чим я і користуюсь :).
Не завжди є позитив у бюджетних подорожах. Доводиться голодувати часом, ночувати в хостелах з 6-10 сусідами в кімнаті, аеропортах, де трохи «стрьомно» і далеко незручно. Часто немає компаньйонів, як цього разу. Певне найбільше мене виводять з себе дурні думки, які постійно до голови лізуть. Але це зазвичай проходить на 4-5 день за кордоном, тому намагаюсь сприймати це позитивно.

/Я не один тут такий. Багато туристів ночують на кріслах, підлогах, на карематах у спальниках. У мене він теж є, а тому лізу в нього./

15.05.2010 19:07

Не знаю в чому справа, але здається хандра (не подобається мені це слово) проходить. Я пройшов стадію «коли від всього у захваті», потім власне це що в мене пройшло, а як третій етап – звикання до нового.

Вранці о 8.20 прилетів з Риму в Мілан. Цікаво, що те чого найбільше боявся: несподіванок через самостійно роздрукований посадковий талон, не було і я незле злітав. Літак летів менше години. Оскільки це був EasyJet, досвід польотів з яким у мене не було, то дуже цікавив сервіс і якість обслуговування. Все досить демократично. Все-таки педантизм – це набагато краще ніж протилежність. Були люди, яким відмовили в посадці через те, що ручна поклажа була більшою дозволеної ваги чи широти/висоти. Є ж правила про розміри дозволеного багажу, то чого їх не дотримуватись? Літаки в EasyJet звичайно не такі нові як у WizzAir’і, але ніби летіли добре . Лоукости – то звісно ж прекрасно і в межах Європи вони себе виправдовують. Нема сенсу за годинний переліт переплачувати 200-300 євро, бо там дають їжу і алкоголь безкоштовно. Часу на поїдання/пивання все одно не так багато. Інша справа багаж. Тут треба доплачувати за зареєстрований багаж, але ж це і добре! Бо якщо в мене один малий рюкзак, то якого милого мушу платити шалені гроші за відсутність в мене більшої кількості рюкзаків? За наявності $ звісно хотілося б літати в Lufthans’і або KLM, але скоріше на далекі відстані.

У Мілані направду мало places of interest. Але чого лише вартий Duomo! Один, до речі, з найбільших готичних соборів у світі. Він ззовні білий, а не сірий як переважна більшість.

Сьогодні мало бачив, бо свідомо вирішив відпочити. Завтра ключовий день подорожі – відвідини Берна у Швейцарії.

У понеділок, 17-го числа в Мілані планую відвідати собор Марія делле Грацие (здається так він називається). Там хочу подивитись на фреску да Вінчі «Свята вечеря» ну і хотів би ще глянути на стадіон… Але вже як вийде.

Стосовно готелю. Чи то Італія дійсно така дорога, чи яка холєра, але платити 15 євро за ніч у готелі «одна зірка» фіг зна де… недобре трохи. Я в Німеччині у крутому невеликому хостелі платив 16євро. Це притулок, але ж вони себе позиціонують як «готель» з китайцем на рецепшині, який англійською знає хіба що “yes” і “money” – жах просто. У кімнаті 4 ліжка і розкладушка!!! Словом, я в шоці.

До речі, про ніч в аеропорті. Це досить незлий варіант. Я навіть подумав, якшо будуть проблеми з хостелом, то ночуватиму в ньому. Тим більше, що є безкоштовні туалети.

16.05 ранок

Виїхав поїздом Мілан-Базель до Берна. Поїзд досить крутий. Хоча їде з швидкістю біля 300 км./год. можна спокійно писати.

У поїзді як в літаку. Монітори через кожних 2 крісла, чистий, їжу розносять. Справа видно Альпи, в руках КПК і wi-fi (але певне він лише для 1 класу, бо не можу під’єднатись), під кріслами 220В і можна ввімкнути напр. ноутбука.

Вчора ввечері їздив до собору Duomo і зробив декілька нічних кадрів зі штативом.
Але ж Альпи круті! Високі і засніжені. Відчуваю буде холоднувато.

18:32 Берн


Сів у поїзд назад до Мілану. Дійсно холодно, але місто варте мозолів і купи грошей, які тут витрачають.

Місто не подібне до жодного іншого, в якому доводилось бути. Тут якось по-іншому все. Люди нікуди не поспішають, птахи співають. Країна традиційно нейтральна і дуже закрита, як мені здалось. Повну незалежність вона отримала в 1848 році, а до того війська Наполеона побули тут, але як на диво після них місто не спалили як напр. Москву :). Багато дивних фонтанів. Дивні, бо виглядають як звичайні крани :). Будинки мають дворики з аркадами, що навіть у дощ дозволяє ходити центром міста. Майже на кожному будинку на центральних вулицях прапори кантонів. Не думав, що якесь місто так захопить! Я насправді дуже упереджений до цієї країни і схильний її ідеалізувати, але ж і є чого. Важко порівнювати країни через їх неподібність. Але у Швейцарії якраз неподібність є між кантонами всередині країни. Це конфедерація, 3 офіційних мови (у деяких кантонах 4). Цікаво, що в Берні говорять німецькою, всі оголошення теж німецькою, а от в Женеві французькою. І це в одній країні!

Тут порівняно чисто, поїзди не обмальовані як в Італії, багато хто палить, бички валяються. Але ж як без того? Я так розумію, що тут можна пити алкоголь на вулицях, бо бачив не одну людину з пляшкою в руках. Здивувало, що діти 16-18 років некомплексуючи попивають пиво в центрі міста біля поліції.

Ще дорогою сюди мене здивували прикордонники, яких по ідеї не мало би бути, оскільки Швейцарія стала повноцінним членом Шенгенської зони (не як Великобританія, наприклад), а тому паспортний контроль мав би бути відмінений. Аж ніяк не сподівався, що доведеться показувати паспорт. І я вкотре «прозрів» від ставлення іноземців до людей з синіми паспортами і тризубом на обкладинці. Інші паспорти (французів, американців, німців і канадців) прикордонники навіть в руки не брали, а мій, дядько крутив у руках хвини з 10, з лупою вивчав візу. Найцікавіше, щовіза його не дуже то й цікавила, він видивлявся чи паспорт не підроблений! Я ще такого просто не бачив :). Накінець дядько витягнув блокнота і записав на папіряці мої дані і віддав паспорт побажавши німецькою «щасливої дороги». Ну і як так жити? Чого всі думають, що кожен українець потенційний злодій і емігрант? Ладно в нас зарплата в гривнях, жінки-українки на заробітках в Італії, а ж за паспорт «абідна» :).

Але природньо, бо країна дуже закрита для іноземців. Тут треба 11 років прожити аби мати право подавати папері на отримання громадянства. Що цікаво, що його надає не країна ціла, а влада кантону.

Дуже дорого тут. Я стабільно харчувався в МакДональдсах (хоча ненавиджу того робити, бо їжа противна і мало корисна, але то був рентабельний варіант). Кожного разу брав одне і те ж меню, за яке в Італії платив 6 євро, у Швейцарії 10, а потім у Чехії 4,5. Певне за цінами у фастфудах можна приблизно бачити рівень життя людей :).

Будинки в Берні – це шось неймовірне. Такі в мультиках показували. Але круто.

Випадково знайшов посольство України у Швейцарії. Така хатка, менша за готель у якому я зупинився в Мілані. Хотілось зайти, поговориити українською, але ж де там?
Вже не так сильно хочеться додому.

17.05.2010 11:34

Виселився вранці з готелю і вже 3-тю годину вештаюсь Міланом. Сиджу біля замку Сфорца біля фонтанів. Ходив до церкви, де фреска да Вінчі. Церкву то я побачив, а от фреску ні. То була одна з причин чого я в Мілан захотів їхати. Справа в тому, що в понеділок музеї у Італії не працюють. Я то знав, але вилетіло з голови.

Оскільки тут особливо нема на що дивитись, а все що є я вже бачив, то залишається лише піти до стадіону, але скоріше для галочки аніж через зацікавлення.

Сьогодні погода, на диво добра. Світить сонце, легенький вітер і +22. Порівняно з вчорашніми +9 в Берні – тут літо :).

Вже не голодую, щоправда обіди в Макдональдсах не краще чим варто забивати шлунок, але здається цей варіант рентабельний хоча й противний. З нетерпінням чекаю Чехію через можливість дешево поїсти.

Вранці пив каву з круасаном за 1,8 євро :).

Починаю усвідомлювати переваги подорожування наодинці. Це стан постійної зосередженості на тому, що робити, куди йти. Можливість посидіти, подумати. Думки до голови, до речі, лізуть дуже різні: від китайських імператорів і громадянської війни в США до проблем екології у сучасному світі і яким автобусом краще їхати додому… Часто розумію, що переоцінюю власні можливості і бачу недоліки планування поїздок. Це добрий етап до якогось особистого життєвого прогресу.

Хоча грошей після приїзду додому ще довго не буде, проте починаю подумувати над наступною поїздкою. Як один американець у хостелі в Римі казав: «спочатку хочеться відвідати попсову Європу, себто полюбому хочеш побачити Біг Бен, Ейфелеву вежу, берлінську стіну, Барселону, Мадрид, Амстердам, а вже після того їхати у малі міста і шукати екзотики.». Це правда, а тому на попсову Європу треба багато грошей, бо великі міста – великі витрати. Я ж у силу обмеженості бюджету хочу спочатку поїхати в Москву-Санкт-Петербург-Хельсінки-Талін-Ригу-Тарту-Вільнюс і тоді через Брест додому.

Хочеться, звичайно, ще в Швецію, Норвегію… але то хіба пізніше. Добре було б в Пітєр втрапити десь в червні на білі ночі, але маю іспити, тому не вийде.
Як варіант можна поїхати на Балкани, там віз не треба і відносно дешево. Інший вектор подорожей – Греція поки там криза. Все дешево :).

19:38 

Вже півтора години як сиджу в аеропорті Мальпенса. Не міг довше лишатись в Мілані. Недобре коли нема себе чим заняти і тепер безальтернативно розумію, що 3 дні в місті то забагато, а ще коли сам… Певне завтра в Празі у хостелі говоритиму на рецепшині, що залишусь лише на день.Але ж Прага то не Мілан! Там, напевне, є на шо подивитись…

Чимось 2-гий термінал цього аеропорту схожий на Бориспіль. Малий, ніякий. 2 рейси easyjet відмінили. Боюсь якби то і з моїм такого не зробили. Третій рейс! До Барселони, перед тим до Лондона і Берліна.

18.05.2010 10:00 аеропорт Мальпенса, біля гейтів D.


Трохи спав. Тут крісла дещо зручніші ніж в Римі, але без обшивки, а тому холоднувато трохи. За ніч 6 рейсів easyjet відмінили. Мій запізнюється на 40 хв. Але принаймні сьогодні долечу до Праги сьогодні.

Не завжди доводиться їсти сендвіч з курячою котлетою за 4,4 євро і пити півлітрову мінералку за 1,4є :).

19.05.2010 16:41

Сів у автобус до Львова. Добре, що все-таки скоротив поїздку. Погода недобра. Та й Прага не настільки вже й колосальна, як я собі уявляв. Дуже швидко вчора обходив основні цікаві місця, зробив декілька кадрів і почався дощ. Хостел дуууже крутий. 5 євро за ніч, але якраз тут хотілось б заплатити більше. У будинку хостелу навіть паб свій є, кухня. Я наступного ранку заплатив більше за сніданок ніж за ніч :). Приємна чешка на рецепшині дуже добре англійською говорить, пояснила шо до чого. Трохи далекувато від центру і треба їхати на метро і трамваєм, але все одно круто. Дуже задоволенй хостелом і шкодую, що погода недобра і скоротити довелося перебування тут.

Трохи грошей лишилося, ціни в Чехії нижчі від італійських і швейцарських, а тому дозволив собі влаштувати міні-свято вчора ввечері.

Двічі сидів у Старбакс-кафе і пив каву за 2,5 євро але скоріше через те, що там є wi-fi аніж через безмежну любов до дорогої кави у стаканчиках з зеленим колом і графічною панянкою всередині.

По ISIC’у квиток з Праги до Львова мені закоштував на 60 грн. дешевше повного, такшо він мені окупився :). Тут серйозна українська діаспора, пані у квитковій касі на автовокзалі українка.

20.05.2010 10:45

Встиг на швидку електричку Львів-Рівне до Здолбунова. На кордоні стояли мало, лише півтора години. Автобус потішив, дорогою фільм показували. Кажуть повінь сильна була в Польщі, але їхалось нормально. Добре що вже вдома :).

---------------------------------------------
Всі постійно питають за витрати. Так от.

Проїзд


Львів-Люблін – 120 грн
Люблін-Варшава – €5
Варшава-Рим 112.00 PLN (польських злотих, орієнтовно 280 грн.) - Wizz Air
Рим-Мілан-Прага - €51.48 (530 грн орієнтовно) - Easy Jet
Мілан-Берн-Мілан – €38 (400 грн) - TGV
Прага – Львів – 1260 чеських крон (50 євро, десь 500 грн., але це знижка по ISIC’у, повна вартість – 1400 крон) - Зоряні ночі (автобус Прага-Івано-Франківськ).

Проїзний на транспорт у Варшаві спонсорнула хресна
Проїзний на транспорт у Римі на 3 дні – 12 євро
Проїзний на транспорт у Мілані на 2 дні – 6 євро
Проїзний на транспорт у Празі на день – 100 крон (4 євро)

Проїзд з Аеропорту в Рим і назад – 16 євро (електричка до станції Ostience)
Проїзд з Аеропорту в Мілан і назад – 12 євро (Malpensa Shuttle. Якщо брати квиток у 2 сторони, то вийде дешевше на 4 євро).

Хостели і проживання:
2 ночі у Варшаві у знайомих

Hotel Lario (Via Lario 40  - Milan, Italy) 1 bed/s in 5 bed/s mixed shared shared WC - 14.88 EUR per night (2 ночі)

Freestyle Hostel (Via Principe Amadeo 132 - Rome, Italy) 1 bed/s in 11 bed/s mixed shared shared WC - 13.90 EUR per night (2 ночі)

Sir Toby's Hostel (Delnicka 24 - Prague, Czech Republic) 1 bed/s in 12 bed/s mixed shared shared WC - 4.95 EUR per night (1 ніч)

2 ночі в аеропортах

1 ніч в автобусі до України

Ітоґо: приблизно 300 євро на вищеперераховане і +100 євро на їжу. Всього 400

Інформацію про міста і місця, мапи і розклади руху поїздів шукав через Google :) Хостели замовляв через www.hostelsclub.com, хоча більше імпонує hostelworld.com. Ціни, до речі, різняться на них.

Поділитись:

Інфа

Artem Zhukov

Люблю подорожі, гори, фотографію, гітару, Пласт, ровер

comments powered by HyperComments