- Where are you from?, - питає водій таксі, який люб'язно зупинився підвезти на шатл в аеропорт, позаяк я вже геть не встигав
- I'm from Ukraine, - вже автоматично відповідаю, одночасно розглядаючи Лімассол з вікна чорного Мерседеса
- Is this conflict between Russia and Ukraine going to end now?, - настирливий дядько у білій сорочині й кількаденно неголеною білою бородою продовжує
- It isn't a conflict. A real war when people and what's the most terrifying my friends die is happening now. Russia occupied a part of my country and Putin isn't going to give up, - неохоче повертаюсь до тривожної реальності, усвідомлення якої навмисно відтерміновував до повернення в Україну
- I understand what you mean. We have the same in Cyprus. Everyone wants a part of the island: Americans, British, Israel and Turkey. So yes, I do understand...
За неповних 5 кілометрів поговорили про окупацію Туреччиною Кіпра і Росією частини України, природу, погоду, море і окупантів, яких, на жаль, на острові в Середземному морі повно.
"Недодержава"
Насправді враження від країни швидше однозначні. Навряд чи можна за 5 днів скласти в голові пазли загальної картини життя кіпріотів і вникнути у специфіку, але як завжди суб'єктивно ця країна мені видалась такою собі "недодержавою". Найперше - територія. Острів трохи більший за Чернівецьку, але менший за Івано-Франківську області. З неї приблизно 30% окупували турки у 1974 році (Північний Кіпр, держава визнана ЛИШЕ Туреччиною), а 2% - це військові бази ВПС Великобританії (Акротірі, Декелія). ВБ теж більш ніж 50 років контролювала острів у першій половині ХХ ст. Давно-давно тут поселились мінойці, ахейці (після Троянської війни), фінікійці, потім тут керували перси, пізніше 500 років римлями, а далі - Візантія... Аж доки в середньовіччя король Річард під час третього Хрестового походу не сходив у Єрусалим і не захопив Кіпр на триста років. З початку XVI ст. і до Першої світової територія входила до складу Османської імперії, через що на північ переселилось чимало турків, які згодом стали турками-кіпріотами.
Нині Республіка Кіпр є членом ЄС (з 2004 року), тут діє зона євро. І живуть кіпріоти теж непогано: згідно зі статистикою ВВП на душу населення - майже $28 тисяч (в Україні - $7.5 тисяч), що є 4-тим показником у світі. Добра інфраструктура, громадський транспорт, дороги, зарплати лише додають бали до статусу пристойного офшора.
До речі про офшори. Мені геть не дивно, чому українські олігархи мають кіпрські паспорти. 175 країн для безвізових відвідин, можливістю платити просто мізерні податки, відкрити підприємство без зайвих клопотів і т.д. Як бонус - хатинка на березі Середземного моря за, до речі, невеликі гроші (хоча це, навряд чи є аргументом для багатих).
Конфлікти між турками-кіпріотами з греками-кіпріотами, окупація, період колоніалізму ще якось дається до розуміння. Але що вразило мене більше - грецький прапор мало не над кожним будинком. І не завжди поруч прапор Кіпру. Трохи погуглив і виявив, що кіпріоти тричі проводили референдум щодо приєднання до Греції (і відсоток "ЗА" був близько 9:1). Але, о, біда! Греція ж то Кіпра не хоче бачити в складі своєї країни. Якийсь латентний сепаратизм, який охопив всю країну. "Кіпрська народна республіка" - мабуть-таки не формат в еліністичних взаємозв'язках... Мова тут теж грецька, але всі з ким доводилось спілкуватись вільно говорили англійською: як продавець Періптеро (магазинчика), так і водій міського автобуса.
Проїзд в міському автобусі - 1.5 євро, денний квиток - 5. Автобус з Лімассола до Ларнаки - 4.5 (7, якщо в обидві сторони). Експрес в Лімассол з аеропорта Ларнаки - 9 євро. Поїсти в ресторані - 20 євро. Квартира-студіо з однією спальнею на трьох за тиждень - 330 євро. Тривала оренда на місяць - нижче.
 |
| Купити паспорт Кіпра можна за гроші |
 |
| Купити житло на Кіпрі |
 |
| Купити житло на Кіпрі. Ціни |
 |
| Оренда житла на Кіпрі |
Загалом ціни цілком європейські, мало чим поступаються іспанським чи німецьким.
З того, що вдалось побачити - кіпріоти неабияк добре ставляться до своєї історичної спадщини. Навряд чи лише гроші Євросоюзу роблять «погоду», але, підозрюю, вони теж немало. От, наприклад, в центрі Лімассола посеред дорогезних кафешок навколо старого замку в місці, де запросто в Україні вже б розмістили зо 2 ресторани, руїни якогось еліністичного помешкання, обгороджене й освітлене вночі.
Кажуть, у підземеллі є мощі святого і гробинця. Туди я не пішов, але зате був всередині храму. Інтер'єр як у звичайній українській православній церкві. Хіба що золота більше...
І знову ближче до моря...
А взагалі в середземноморській країні не пасує НЕ мати особистої яхти
Це майже як особисте авто
Ну і ще трохи моря...
В останній вечір на морі був мінішторм.
Зате втрапили на гарний захід сонця в Лімассолі
У наступних постах буде про античне місто, військову базу Великобританії і котів у монастирі.
Blogger Comment
Facebook Comment