Наша група англомовних туристів саме проходить повз гори людських рештків, відділеними від нас скляними рамами. У наступній кімнаті — гори взуття, в якому ще 75 років тому ходили жінки. Навпроти — тисячі шкіряних валіз із іменами власників, нашвидкуруч написаних білою фарбою.


«Із трупів знімали коштовності та виривали золоті зуби. Потім — в крематорій», — продовжує екскурсовод.

Перелік ув'язнених

Навряд чи лише словами можна передати весь жах процедур, які тут застосовували здебільшого до євреїв, та й інших народностей, серед яких — цигани, поляки і майже 15 тисяч радянських громадян. До категорії «смертників» потрапляли діти, літні, інваліди, поранені та хворі. 

Arbeit macht frei (Праця звільняє) — над в’їзними воротами табору залізними літерами сплетене «кредо» в’язнів. Працювали тут здебільшого для розбудови табору, виконували також роботу для підприємств хімічної, металургійної та військових галузей. Щоправда, продуктивність такої праці була не надто висока: голод і постійна втома давалися взнаки. Люди часто вмирали на «робочих» місцях не дочекавшись «порції» смертельного газу. За приблизними оцінками, за роки існування Аушвіц-І, Аушвіц-ІІ-Біркенау та Аушвіц-ІІІ загинуло півтора мільйона людей. Це — за офіційними даними. Уже очевидно, що це найбільш масова втрата людей за всю історію.
«Щоденно 20 залізничних вагонів із коштовностями та вже колишніми речима в’язнів відправляли до Німеччини. Усе, що «не підійшло» — спалювали одразу в таборі. Склад із цінними речами — «Канада», названий так на честь багатої, як тоді думалось, американської країни — був на місці, де в’язні сортували відібрані речі в тих, кого тільки привезли...» — чути поганеньку англійську в навушниках аудіогіда.

Після окупації німцями Польщі на території військової частини в місті Освенцім створили концтабір. Саме ж місто перейменували в Аушвіц. Польське населення з прилеглих територій виселили, а коли військових бараків Аушвіца-І вже не вистачало, неподалік почали будувати Аушвіц-ІІ — власне концтабір, який нині асоціюємо з цим місцем.

Із 1947 року тут діє музей, який внесено до списку Всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Щороку табір відвідує понад мільйон туристів. 2005 року ООН оголосила 27 січня Днем пам’яті жертв концтаборів, жертв Голокосту.

Серед в’язнів, до речі, були також німці. Якщо лише етнічної приналежності було достатньо для ув’язнення євреїв чи циганів, то етнічні німці потрапляли сюди через політичні, релігійні переконання чи через сексуальну орієнтацією. Декого відправляли в табір для «перевиховання» на кілька місяців, однак до закінчення строку доживала лише невелика кількість.


Відомо, що в таборі було чимало українців. Найбільше шансів сюди втрапити було в активістів з політичним бекграундом, а також радянських військовополонених. Наприклад, члени ОУН, рідні брати Степана Бандери Олександр та Василь загинули в Аушвіці-І. Після проголошення 30 червня 1941 року «Акту проголошення Української держави» чимало діячів Організації українських націоналістів, зокрема Лев Ребет і Степан Ленкавський, потрапили сюди. Загалом же «політичних» українців-оунівців в Аушвіці в різний час було близько 200, ще кількасот стали в’язнями інших німецьких концтаборів.



У крематорії впродовж 40 хвилин при температурі дві тисячі градусів одночасно могли спалювали до 700 осіб. Символічно, але коменданта «тюрми» Рудольфа Гесса після Варшавсього трибуналу 1947 року повісили поруч на спеціально сконструйованій для такої оказії шибениці. «Передусім ми повинні слухати фюрера, а не філософствувати», — на процесі проти себе у квітні говорив Гесс. Жахливо усвідомлювати, скільки лиха й досі приносить фанатизм щодо ідеологічного збочення. За свідченнями під час трибуналу того ж оберштурмбаннфюрера СС, у таборовому комплексі Аушвіцу знищено 2,5 млн людей.










«Зараз ми поїдемо в Біркенау. Там ви зможете побачити значно більше», — втретє переслуховую запис екскурсії з диктофона й розумію, що масштаби «більше» тоді я недооцінив. Кількасот дірявих бараків із нарами, на яких могли спати до десяти в’язнів, чотири газові камери й чотири крематорії, 46 печей палили безперервно й щоденно по вісім тисяч тіл...