Recent Posts

Блог переїхав. Відтепер за оновленнями стежте за адресою artemioz.info

This blog has moved to a new location. For updates please see artemioz.info

Як ми на Пікуй ходили


Минулого тижня задумав собі Слава з Вікою сходити в гори і запропонували мені приєднатись. Довго не думав - погодився. Позаяк час обмежував, вирішили сходити на г. Пікуй (1408 м.) - найвищу гору Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад. Верховинський Вододільний хребет якраз на межі Львівської і Закарпатської областей, але локація вигідна ще й тим, що 99% дороги - трасою Київ-Чоп. Словом, попакували чемодани, заїхали в Рівне, потім Острог (про це згодом), дорогою до Льова пофотографували маки (допис завтра) і приїхали під вечір суботи в село Пашківці...
IMG_2190.jpg




У селі зупинились в садибі "У Лукача". Господаря хати звати Володимир і, позаяк не Василь, то, припустили, що по-батькові пана Володимира - Васильович. Того напевне ми не знаємо, але думаєм, що власник садиби - Лукач Володимир Васильович. Зрештою, обійстя чи не єдине в Пашківцях, яке дає за відносно невеликі гроші пристойний прихисток. До всього решта там є сауна! Надвечір суботи ми втрьох провели саме там, а вранці пішли розвідувати стежки...

IMG_2208.jpg

IMG_2209.jpg

Три години йшли полем/лісом, натрапили на джерело і вийшли на схил хребта. Звісно ж, стежку в якийсь момент ми загубили і довелось дертись просто вверх...

IMG_2248.jpg

Слава йде

IMG_2255.jpg

Мама завжди злиться, бо на фотографіях нема мене. Тому, мамо й тату, спеціально для вас - селфіки :).

selfie

Загалом на дорогу від села витратили 4 години.

ART_6046.jpg

На горі - обеліск

ART_6029.jpg

ART_6064.jpg

ART_6118.jpg

Класні місця для медитацій, правда?

ART_6092.jpg

ART_6008.jpg

ART_6010.jpg

Що здивувало - на вершині повно народу. Дивно, бо дорогою навіть стежки губили, бо тими місцями мало хто ходить, а тут кілька десятків туристів

ART_6069.jpg

ART_6065.jpg

Були там і пластуни. Певне, львівські...

ART_6054.jpg

Якщо йти з Біласовиці, пишуть, схил там дуже пологий. Туристи, мало того, що ходять без рюкзаків, то ще й кишенькових песиків з собою беруть...

ART_6096.jpg

ART_6040.jpg

Сиджу на камінчику

ART_6061.jpg

Слава в різних ракурсах на вершині

ART_6056.jpg

ART_6052.jpg

ART_6042.jpg

Краєвиди справді захоплюють. Думав, скільки ж можна вкотре дивуватись Карпатами. Виходить, таки можна!

ART_6026.jpg

ART_6022.jpg

ART_6016.jpg

ART_6013.jpg

Слава щось фотографує

ART_6107.jpg

Мінімальна фотосесія

ART_6141.jpg

ART_6122.jpg

Віка

ART_6130.jpg

ART_6153.jpg

Дороговказ

ART_6170.jpg

Пішли спускатись

ART_6006.jpg

ART_6194.jpg

ART_6192.jpg

ART_6189.jpg

ART_6177.jpg

Село Щербовець і 556 метрів над морем. Виходить, перепад висоти трохи більше 800 метрів. Майже як на Чорногорі...

IMG_2310.jpg

IMG_2311.jpg

Резюме: мені досить багато вдалось походити Карпатами, щоправда за останніх 3 роки така нагода випадала нечасто. Цей дуже короткий, нехай і матрасний, тріп дав зрозуміти, що Карпати можуть дивувати. І нехай Вододільний хребет за висотою - така собі "серединка", але і тут треба добре попсіхувати, аби вилізти на вершину, і тут є енергетика й неповторна краса української природи. В дечому навіть цікавіша й захоплююча, аніж в Горганах, на Чорногорі, Боржаві чи Свидовці...

А ще в мене дуже кльові друзі! :)

P.S. Прошу не придиратись до якості фото, бо деякі з них зняті телефоном.

Поділитись:

Інфа

Artem Zhukov

Люблю подорожі, гори, фотографію, гітару, Пласт, ровер

comments powered by HyperComments