"Аби знали, які ми загадочні :)"

Нетипово активна неробоча субота. Побував на пластовому вишколі з летунства (самальоти), який організував курінь Чота Крилатих. Було гарно, але що найбільше здивувало – у Києві досі діють гуртки при школах/садках юних столярів/техніків/сантехніків/ЛЬОТЧИКІВ! На Оболоні при дитячому садку навіть є двоповерхова прибудова з великими макетами винищувачів/бомбардувальників часів молодості наших батьків. Можна посидіти в кабіні пілота, політати на симуляторах, одягнути парашут... Для мене то особливо дивно, бо в дитинстві й місті з позакласних активітетів були лише танці й карате (ну хіба музична школа ще), а про пришкільні гуртки я чув лише з розповідей про радянські часи й "прекрасність" ленінської юності. А тут кілька десятків справжніх комп'ютерів і диспетчерська імпровізована будка. Що ще треба для щасливого дитинства? Чота Крилатих (пластовий курінь) дуже молодці – деякі методики треба й собі перейняти на пропагандистське озброєння :).