"Аби знали, які ми загадочні :)"

П’ятниця, післяобід. Сиджу в червоному кріслі й читаю черговий текст. У колонках грає радіо Paradise, яке зовсім недавно відкрила для веб-редакції Аліна. Збоку до стіни притулений напакований рюкзак – я вже знаю напевне, що ночувати нині вдома не варто: до сусідки приїхали батьки. День перед тим запропонував Лісовим Чортам вчверити щось екзотичне на вихідних, але ми люди дорослі й зайняті, а всі вихідні розписані задовго до того. Відчайдушно лишаю на Фейсбуці пост із пропозицією «рванути з Києва «моря», заночувати в наметах і повернутись назад в неділю на вечір». Окрім купи лайків і захопливих коментарів за майже півдоби – жодних конструктивних пропозицій. …до 23:30 п’ятниці! Коліжанка Віта зголосилась їхати.