"Аби знали, які ми загадочні :)"

Як розповіді Ларса, Югана і Стіни відкрили мені нетуристичну Швецію

Щороку «Свято Весни» – перший у році триденний табір «Пласту» – відбувається у більшості осередків організації в Україні. Це символічний початок активного сезону, упродовж якого українські скаути частину літа проводять в наметових таборах. У програмі акції – традиційні пластові змагання з піонірки (в’язання вузлів), куховарення, картографії, табірництва, теренові ігри (квести), спортивні, мистецькі та інтелектуальні ігри тощо. Після приїзду в ліс кожен юнацький курінь (15-30 дітей) організовує побут на своїй території: розставляє намети, будує кухню, а також таборові споруди з дерева: вхідну браму, столи та ін. В кінці дня пластуни збираються навколо ватри – великого вогнища, де під супровід музичних інструментів співають українські пісні та представляють імпрези – театральні виступи.

Гарний фоторепортаж можна глянути за цим лінком.

Нетипово активна неробоча субота. Побував на пластовому вишколі з летунства (самальоти), який організував курінь Чота Крилатих. Було гарно, але що найбільше здивувало – у Києві досі діють гуртки при школах/садках юних столярів/техніків/сантехніків/ЛЬОТЧИКІВ! На Оболоні при дитячому садку навіть є двоповерхова прибудова з великими макетами винищувачів/бомбардувальників часів молодості наших батьків. Можна посидіти в кабіні пілота, політати на симуляторах, одягнути парашут... Для мене то особливо дивно, бо в дитинстві й місті з позакласних активітетів були лише танці й карате (ну хіба музична школа ще), а про пришкільні гуртки я чув лише з розповідей про радянські часи й "прекрасність" ленінської юності. А тут кілька десятків справжніх комп'ютерів і диспетчерська імпровізована будка. Що ще треба для щасливого дитинства? Чота Крилатих (пластовий курінь) дуже молодці – деякі методики треба й собі перейняти на пропагандистське озброєння :).