"Аби знали, які ми загадочні :)"

Оновлений текст ось тут.

Не втримався - поїхав у Стратфорд, де є студія Warner Brothers, здається, найбільша у Великобританії. До 2013 року там будуть артефакти, які використовували при зйомці всіх 8-ми фільмів - оригінали одягу акторів, меблі, більше того - автобус, будинки, велика зала Хогвартсу, гіпогрифи, Добі, цілі вулиці й мости... словом, все, що було у фільмі. Направду, то все дуже вражає. Це своєрідний highlight поїздки. Пізніше, як я собі підозрюю, ту всю експозицію перевезуть у Флориду, де збудували ціле містечко про ГП, але поки що британці стягують немалу кількість фунтів за те, аби побути там, де творилися фільми за мотивами книжки, яка неабияк вплинула на моє покоління.

Уперше в Україні Великий Майстер Сен Ґеншіцу, нащадок у 15-му поколінні засновника чайної церемонії Сен-но Рікю, провів майстер-клас, а напередодні — дав ексклюзивне інтерв’ю «Дню»

Культура Сходу в наші дні набуває дедалі більшого поширення та популярності. Досі сповнена нерозкритого та не зовсім зрозумілого для західного світу смислу й потенціалу, вона, однак, вабить своєю екзотичністю, ревно виплеканими та надійно закодованими духовними скарбами, особливою естетикою. Першим випробовуванням і перешкодою для того, хто спокуситься розгадати її таємниці, є намагання розкрити древні знання за допомогою раціоналістичної світоглядної системи, вибудуваної на класичній логіці. Щоб звернути з цього шляху своїх учнів, видатні майстри дзен-буддизму (в руслі якого й розвинулися чайні церемонії в Японії) ставили перед ними різноманітні загадки, медитуючи над якими, ті досягали просвітлення.

Назагал, Шлях Чаю впродовж віків викристалізовувався та ускладнювався, набуваючи рис повноцінної духовної практики. Тож дарма шукати в цих ритуалах лише чудернацьку для решти світу японську естетику.

Колись у нас в газеті була дискусія а-ля чи має право журналіст висловлювати свою громадянську позицію, а не тільки інформувати про події. Пізніше ми робили опитування на сайті про те, чи може коментатор, наприклад футбольного матчу, вболівати за якусь із команд. Більше 1000-чі відвідувачів сайту проголосували за варіант "Так, якщо це національна збірна". Свій голос під тим варіантом залишив і я. BBC, наприклад, у своїй редакційній політиці тяжіє до об'єктивності і будь-яка претензія на відстоювання певної позиції є неприпустимою (але практика показує, що це лише декларативні речі, які записані на сайті і, можливо, висять роздрукованими у кожного з працівників над столом, бо є прецеденти недавніх скандалів...). Але я до того, що скандал з упередженістю BBC - швидше винятки ніж правило, Великобританія як країна сформована вже дуже давно, а британська політична нація - чи не найдавніша у світі. У них далеко не наші проблеми, але через наші вони пройшли купу років тому у тому числі і завдяки роботі ЗМІ, які ризикували підтримувати якісь течії і рухи. 

У західних умовах журналістика може виконувати лише функцію інформування населення і не займатись пропагуванням здорового українського для самих українців...

Припускаю, що до Великобританії втрапити хоча б раз у житті мріяв кожен, але зважаючи на нюанси (візи, гроші і т.д.), таку вакацію влаштовують собі небагато людей. Особисто я в перманентному захваті від усього британського: історії, гонору, традицій, консервативності, мови, Гарі Поттера, Топ Гір’а, Х’ю Лорі, Стівена Фрая, Діккенса, Черчіля, Єлизавети ІІ, Піккаділі, Біг Бена, Шекспіра і ще сотень різних асоціацій та імен. Напевно, кожен ще зі школи знає, що London is the capital of Great Britain і він is situated on the river Thames. Мені ті слова особливо закарбувались у пам’яті до такої міри, що останнім часом манікально дивився фільми з оригінальною британською озвучкою і вкотре перечитував історію Британії радянського історика пані В. Штокмар... Я навіть двічі дофотошоплював себе на фоні Біг Бена :). Словом, уяві не було меж, так само й завжди бракувало деяких елементів для реалізації подорожі туди. Але ж волоцюга – нестрашне слово, а лише констатація деформації субстрату психічної діяльності, а зважаючи на досить тривалу паузу у подорожах, все ж наважився ризикнути подати документи на візу...
Майже зі всіма, хто коли-небудь був у ВБ, і з ким доводилося спілкуватись, безальтернативно казали: “Візу у ВБ самостійно отримати нереально, а ще не реальніше, якщо їхати туристом і збиратись ночувати у хостелах”. Кажуть тверезомислячі, що якщо мислити стереотипами, можна несвідомо й провтикати речі більш приємні, аніж щоденна рутина. Без допомоги Гугла не обійшлось, проте навіть він толком не відкрив очі на те, які папері треба подавати у візовий центр ВБ у Києві. Багато плутанини насправді, бо на одних форумах “знаючі” пишуть, що треба перекладати всі довідки, інші кажуть, що лише деякі... Я витратив немало часу на пошук потрібної мені інфи, але офіційний перелік паперів є на сайті відповідного підрозділу британського уряду (англійською, звичайно) На українських/російських сайтах інфа настільки різна, що просто абзац. Мій досвід традиційного халатно-педантичного збору паперів для бюрократичного дибілізму показує, що для візи до ВБ достатньо мати:

Київ — Москва — Токіо — Ічіносекі — Матсушіма — Наторі — Сендай — Осака — Коясан — Юаса — Каінан — Токіо — Москва — Київ 

До Японії українцеві, найімовірніше, доведеться діставатися літаком. Здебільшого летіти доведеться над Росією. Вісім годин польоту — достатньо для усвідомлення географічних масштабів північного сусіда. Але, як на мене, зовсім не в кілометрах інкорпорованих земель полягає Велич країни... І свідчення тому — Велика країна Японія.

НЕЗВАЖАЮЧИ НА РУЙНІВНУ СЕЙСМІЧНУ АКТИВНІСТЬ, ЯПОНЦІ БУДУЮТЬ... ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ ПІСЛЯ ЗЕМЛЕТРУСУ TOKYO SKY TREE ДОСЯГЛА ВИСОТИ 634 МЕТРИ, Й НА СЬОГОДНІ ЦЕ — НАЙВИЩА ВЕЖА У СВІТІ, ЯКІЙ НЕ ЗАШКОДИВ НАВІТЬ ОДИН ІЗ НАЙСИЛЬНІШИХ В ІСТОРІЇ ЯПОНІЇ ЗЕМЛЕТРУСІВ. ВІДКРИТТЯ ВЕЖІ ЗАПЛАНОВАНЕ НА 22 ТРАВНЯ 2012 РОКУ

ГАРМОНІЙНО ДИСОНУЄ ІЗ СУЧАСНОЮ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЮ ЯПОНІЄЮ КРАЇНА ТРАДИЦІЙНА Й ДУХОВНА. БІЛЬШІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯПОНІЇ СПОВІДУЄ СИНТОЇЗМ, ЧАСТИНА — ПОСЛІДОВНИКИ ДЗЕН-БУДДИЗМУ, ВТІМ, КОНФЛІКТИ НА РЕЛІГІЙНОМУ ГРУНТІ ЯПОНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВОВІ НЕ ПРИТАМАННІ