Вчора ми вибрали собі партнерів, з якими житимемо і працюватимемо, як вже писав, а сьогодні після кількагодинної праці під дощем (різні атракції для збору коштів на побудову якогось комплексу для туристів, які піднімаються в гори) та гранням у баскетбол (я в нього вже не грав близько двох років!!!) нас забрали по сім’ям, де житимемо найближчі 2 місяці. Враження. Типовий для канадійців будинок попри дорогу, з заднім двориком і кімнатами під дахом, де власне і живемо з Тайлором (то ім’я мого каунтерпата. Він з тієї ж провінції, де й проходить програма, але південніше біля Штатів, йому 20 років і працює). Маємо в розпорядженні маленьку кімнатку десь 5 х 5 м., окремий туалет та ще багато всякого, зокрема інтернет, який поки є на комп’ютері сім’ї, але планую завтра-післязавтра прикупити собі платку, аби мати його на своєму ноутбуці. Сподіваюсь так і буде, хіба доведеться витратити всі гроші, тоді, очевидно, доведеться користуватися тим комп’ютером. Адаптер до резетки господиня дала (привезла звідкись) свій, тому з ноутбуком проблем поки нема. Сім’я цікава попалась: жінка – канадійка, вчиться заочно в університеті (дистанційне навчання), хоча їй близько 50 років, якщо не більше. Чоловік – індонезієць, лише нещодавно отримав канадське громадянство, працює у порті (чи щось таке). З ним ще не мав можливості спілкуватись, лише з жінкою. Мають дочку, якій 23 роки і яка має бойфренда і живе тут, і сина, який живе десь інде, але не вкурсі де саме. Більше напишу як трохи поживу тут.
Трохи про нашу групу. Славі попався кантерпарт, якому 18 років і який по їх традиціях ще школяр. Хоча Слава і не писав його у переліку бажаних йому кантерпартів, але здається нічого проти не має. Іншим двом українським хлопцям попалися канадійці з провінції Квебек (то франкомовна провінція), але один франкомовний, інший англійськомовний… Ой, кличуть їсти. Допишу як поїм. ………
годину потому. Поїли. Піцу (вона зовсім не така як наша :) смачніша і більше всього в середині.), попили (попри те, що пиво тут недешеве – 2 долари за 0,3 л., тим не менше сім’я наша досить щедра і мали можливість з піцою пити пиво…
Повертаючись до вищенаписаного, у нашій групі 2 франкофони, тобто людей, які розмовляють французькою (у Канаді 2 офіційні мови), тому їм так само як і декому з українців важко спілкуватись англійською. Є ще одна дівчина – китаянка, вона народилась в Гон-Конгу, але живе у Ванкувері (Канада), тому впринципі і вважає себе канадійкою, але дуже цікава особистість, принаймні з нею найбільше спілкувався з дівчат. Група непогана, цікаві всі. Ті заняття, які проводили з нами протягом 4 днів життя в готелі за містом, у горах (та власне тут всюди гори, вони просто оточують нас з усіх боків, але з одного – океан, Тихий. Хоча не зовсім, то протока яка сполучає континент з островами, а так вже сталося, що місто в якому ми зараз, оточене островами, тому… аби побачити океан так як хотілося би – треба їхати трохи (сподіваюсь поїдемо).
Завтра (в Україні вже сьогодні) день Незалежності, з чим і вітаю! Неділя, у нас культурна програма по місту вранці або ближче до обіду, бо хотілося би поспати трохи, а о 2 годині (в Україні 12 ночі) будемо презентувати канадійцям себе, поспіваємо трохи, покажемо фотки…