1 вересня, понеділок.

Labor Day в Канаді. Тобто вихідний. Ми його провели як типові канадійці, дивлячись тупий американський фільм, переписуюючись з друзями по інтернету і питтям пива. Нічого особливого.

2 вересня, вівторок

Перший робочий день. Офіс World Wildlife Foundation у самому центрі міста на 3 авеню. 8.30 я біля головного входу. Знайомства, заповняння аплікаційних форм на роботу, власне робота, планування тижня, ланч, робота... 2 місяці працюватиму волонтером у досить солідній канадській компанії, яка пов’язана з екологією, її проблемами і пошуками шляхів до їх вирішення. Багато чим займаються. Мені і дівчині з програми, яка працюватиме зі мною виділили окремий офіс і 2 комп’ютера. Непогана перспектива для початку. Тим не менше, день пройшов незле. Пропустивши свій автобус додому йшов пішки близько години. Виявилось, що нас запросили на вечерю до сім’ї, в якої живуть дівчата з програми. І туди йшов пішки. Далеко. Свіжозловлена Славою риба, запечена в печі, різні салати, приправи і всяке, що важко ідентифікувати загалом справили позитивне враження про вечір, який продовжився походом до кінотеатру о 9 вечора. Заплативши майже 5 доларів за перегляд фільму отримав лише задоволення від самого кінотеатру. Звук 7 канальний, екран великий, якість відмінні, крісла м’які і не обгризені, люди не матюкаються за спинами. Мінуси того всього – тупий американський бойовик-комедія, де відрізають руки, повно крові, тупі жарти, а майже всім з того смішно. Тут розчарувався в канадійцях (лише тієї частини, яка була в кінотеатрі). По закінченню сеансу кіноперегляду нас довезли додому...

3 вересня.

Другий робочий день. Робота з комп’ютером та інтернетом. Що ж може бути краще? :) тобто гірше. 9 місяців на рік доводиться проводити перед монітором купу часу, працюючи в прес-центрі. Хочеться зміни обстановки. Змінили. Під кінець дня скручував офісні меблі. Тим не менше з роботою справилися, пішли додому, звідки хост-мазер відвезла мене і Тайлера на заняття з йоги. Медитування. Під час «акту» медитації лежачи на спині з виключеним світлом дехто заснув (у тому числі і Слава), що викликало досить очікувану реакцію з боку учасників. Морально віднайти сховані чакри у потаємних кутках свідомості – справа не з легких, проте обіцяли після декількох сеансів просвітління в думках і розумі, що варто розцінювати як спробу якогось віддаленого втручання у мозґи.