«Квітней родная Беларусь» – таким написом у м. Мінськ зустріла нас багатоповерхівка часів Хрущовського правління після того як ми – студенти Національного університету «Острозька академія» – виїхали прозорим ліфтом на дах найвищої в місті будівлі: міської бібліотеки. Загалом країна, оцінюючи її з точки зору суб’єктивного погляду і в основному стереотипного
бачення, здавалась якоюсь дуже непривабливою для відвідин. Ці враження підсилились ще й після 4-ьох годинного
очікування паспортів на кордоні. Тим не менше, будучи першою закордонною постсоціалістичною країною, у якій мені
доводилось побувати, склала неочікувано позитивні моменти в сукупність спогадів, що вплинуло не лише на мене, але й на 47 інших, які їхали зі мною в одному автобусі.

Попри тоталітарний режим правління «батька» Лукашенко, як мені здавалось, у країні не може бути нічого доброго. Але то
лише здавалось. Знаєте, колись Людовік XIV говорив «Країна – це я», пізніше відомий український політик перефразував ці слова «Вона – це Україна», то мушу написати, що все ж вони більше притаманні Білорусі, але з виправленням на «Лукашенко для Білорусі». Хай плюнуть в мене ті, хто так не думає. Зрештою, то лише мій погляд. Мимоволі задаєшся запитанням: чого жоден білорус не говорить погано про свого президента? Відповідь: «хай лише спробують щось сказати». Інше: «чому кожен білорус має де працювати?», «чому на дорогах не бачив жодного чуда радянського автомобілебудування «Жигулі» чи
«Москвіч»? та ще багато подібних риторичних запитань…

Тим не менше, комунізмом там навіть не пахне, там ним просто тхне! Серп і молот, червоні зірки, «патріотичні» написи і вічні
вогні, біля яких дівчата в спідницях і бантиках в мороз вартують – все воно дуже нагадує часи совєтскіє… Були в містах-
героях Мінську і Бресті. Розраховувались трьома тисячами рублів за чашку кави, слухали милозвучну білоруську мову і
просто насолоджувались часопроведенням за кордоном.

Отакі-от мандри цьогоріч спіткали мене, що як не крути, але дуже сильно розширює свідомість. Наступною, сподіваюсь, буде
Австрія, але то вже як Бог дасть.