"Аби знали, які ми загадочні :)"

Щороку «Свято Весни» – перший у році триденний табір «Пласту» – відбувається у більшості осередків організації в Україні. Це символічний початок активного сезону, упродовж якого українські скаути частину літа проводять в наметових таборах. У програмі акції – традиційні пластові змагання з піонірки (в’язання вузлів), куховарення, картографії, табірництва, теренові ігри (квести), спортивні, мистецькі та інтелектуальні ігри тощо. Після приїзду в ліс кожен юнацький курінь (15-30 дітей) організовує побут на своїй території: розставляє намети, будує кухню, а також таборові споруди з дерева: вхідну браму, столи та ін. В кінці дня пластуни збираються навколо ватри – великого вогнища, де під супровід музичних інструментів співають українські пісні та представляють імпрези – театральні виступи.

Гарний фоторепортаж можна глянути за цим лінком.

Нетипово активна неробоча субота. Побував на пластовому вишколі з летунства (самальоти), який організував курінь Чота Крилатих. Було гарно, але що найбільше здивувало – у Києві досі діють гуртки при школах/садках юних столярів/техніків/сантехніків/ЛЬОТЧИКІВ! На Оболоні при дитячому садку навіть є двоповерхова прибудова з великими макетами винищувачів/бомбардувальників часів молодості наших батьків. Можна посидіти в кабіні пілота, політати на симуляторах, одягнути парашут... Для мене то особливо дивно, бо в дитинстві й місті з позакласних активітетів були лише танці й карате (ну хіба музична школа ще), а про пришкільні гуртки я чув лише з розповідей про радянські часи й "прекрасність" ленінської юності. А тут кілька десятків справжніх комп'ютерів і диспетчерська імпровізована будка. Що ще треба для щасливого дитинства? Чота Крилатих (пластовий курінь) дуже молодці – деякі методики треба й собі перейняти на пропагандистське озброєння :).

"Саюз нєрушимий рєспублік свабодних...", – ледь чутно грає лише мелодія колись гімну "Союзу приречених держав". Кожен рядок вірша переривається гучним "БАММ". Попри мороз суботнього післяобіддя, десь півтори години вже після виступу президента, біля Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні людно. Чимало дітей у супроводі батьків і лампадками в руках. Несуть їх до найвищого, 30-ти метрового пам'ятника меморіального комплексу – свічі пам’яті. Свіча – символ незнищенності української пам’яті про пережиті трагедії...