Цьогоріч довелось мені поїздити просторами унікальних країн, які так чи інакше залишили крім сотні фотографій ще й кілометри яскравих спогадів і вражень. Ще в травні, слухаючи чергову лекцію з історії Східної Європи, з радісним обличчям пані декан зайшла в аудиторію і заявила, що я поїду до Польщі як делегат від університету для напрацювання статуту нової обмінної програми…

Перетнувши польський кордон двома тижнями пізніше, розуміючи всю відповідальність своєї участі в «ритуалі» підписання офіційних паперів, я їхав з надією побачити велич східно-європейської архітектури, відпочити від рутинного відвідування нудних пар тощо. Так і було весь наступний тиждень. Життя в шикарному готелі в місті Zgorzelec, що саме на кордоні з Німеччиною і її містом Goerlitz, яке, до речі, до війни було єдиним з польським. Тут, у Домі культури в 1950-х роках підписували акт про встановлення німецько-польського кордону. Візити через річку до Німеччини після обіду стали звичним явищем впродовж подорожі. Сілезійська і саксонська культури якось дивним чином впливали на свідомість, залишаючи там неоціненний застиглий потік вражень. Тим не менше, представники польської і німецької сторони у переговорах люб’язно запропонували нам одноденну поїздку до Чехії, від чого ми не могли відмовитись. Польсько-чеський кордон перетнули на швидкості 120 км/год, що поки є моїм рекордом у часі затраченому на подібні речі :) . Не доїхавши якихось півсотні кілометрів до Праги, зупинились в м. Liberec, де нашим враженим від псевдо-готичної архітектури бракувало лише чашки доброї чеської кави :) . Такими ж повними емоцій були 6 днів, проведених за межами західного кордону неньки-України.