Блог переїхав. Відтепер за оновленнями стежте за адресою artemioz.info
This blog has moved to a new location. For updates please see artemioz.info
Як розповіді Ларса, Югана і Стіни відкрили мені нетуристичну Швецію
Аби не сидіти в Києві якось поїхали ми зі Славою в Канів. Дорогою знімали відео, яке разом з детальним описом манрівки буде згодом. Нечасто вдається бувати на Черкащині, але після тієї поїздки бували на Канівщині ще двічі.
П’ятниця, післяобід. Сиджу в червоному кріслі й читаю черговий текст. У колонках грає радіо Paradise, яке зовсім недавно відкрила для веб-редакції Аліна. Збоку до стіни притулений напакований рюкзак – я вже знаю напевне, що ночувати нині вдома не варто: до сусідки приїхали батьки. День перед тим запропонував Лісовим Чортам вчверити щось екзотичне на вихідних, але ми люди дорослі й зайняті, а всі вихідні розписані задовго до того. Відчайдушно лишаю на Фейсбуці пост із пропозицією «рванути з Києва «моря», заночувати в наметах і повернутись назад в неділю на вечір». Окрім купи лайків і захопливих коментарів за майже півдоби – жодних конструктивних пропозицій. …до 23:30 п’ятниці! Коліжанка Віта зголосилась їхати.
Щороку «Свято Весни» – перший у році триденний табір «Пласту» – відбувається у більшості осередків організації в Україні. Це символічний початок активного сезону, упродовж якого українські скаути частину літа проводять в наметових таборах. У програмі акції – традиційні пластові змагання з піонірки (в’язання вузлів), куховарення, картографії, табірництва, теренові ігри (квести), спортивні, мистецькі та інтелектуальні ігри тощо. Після приїзду в ліс кожен юнацький курінь (15-30 дітей) організовує побут на своїй території: розставляє намети, будує кухню, а також таборові споруди з дерева: вхідну браму, столи та ін. В кінці дня пластуни збираються навколо ватри – великого вогнища, де під супровід музичних інструментів співають українські пісні та представляють імпрези – театральні виступи.
25 квітня у Києві пластуни відзначили День пластової присяги - день народження організації. Вже 103-тій. Щороку ми проходимо головними площами міст в повних одностроях, з прапорами і під барабани. Цього разу перекрили рух на кількох вулицях від парку Шевченка до Михайлівської. За приблизними підрахунками сьогодні пластунів було більше 300-т.
Є в нас на Прикарпатті (та й у Карпатах, Галичині, на Волині...) традиція щопонеділка після Великодня обливатись водою. Іноді, як у Львові останніми роками, "схопити" відерко холодної протічної з третього поверху міг будь-хто і далеко не виключення, наприклад, старенький пенсіонер. Цього року все більш-менш пристойно – мер сам взявся організовувати атракцію. Як написала колега зі Львова: "а хто за воду платитиме?"...
Про сьогоднішню ходу дуже добре написав Ігор, а Коля і Артьом (не я) зробив як завжди пречудовий фоторепортаж. Його одразу раджу читати за лінком –
«Дух Європи зараз в Україні». Позавчора на Майдані я був вже після всього офіціозу і кілька фото є тут –
Київ роком пізніше (20 лютого 2015-го). Сьогодні за менш ніж годину чогось конструктивного зняти не вдалось, але зате взяв участь в ході.
У Фейсбуці розгорілась не на жарт дибільна дискусія щодо того, чи треба йти нині на Майдан. Хтось писав, що не гідно дивитись в очі родичам Небесної сотні, бо ми і досі живемо не в тій країні, за яку померли Герої. Президент же нагородив орденами посмертно учасників Євромайдану і медалі отримали сьогодні батьки у Мистецькому арсеналі. Я ж одразу після праці поїхав на Майдан і був, що називається confused. Десь місяць після Майдану візити туди викликали дуже однозначні й сентиментальні відчуття. Потім якось притихло. А зараз знову...
Гарний фоторепортаж можна глянути
за цим лінком.
Нетипово активна неробоча субота. Побував на пластовому вишколі з летунства (самальоти), який організував курінь Чота Крилатих. Було гарно, але що найбільше здивувало – у Києві досі діють гуртки при школах/садках юних столярів/техніків/сантехніків/ЛЬОТЧИКІВ! На Оболоні при дитячому садку навіть є двоповерхова прибудова з великими макетами винищувачів/бомбардувальників часів молодості наших батьків. Можна посидіти в кабіні пілота, політати на симуляторах, одягнути парашут... Для мене то особливо дивно, бо в дитинстві й місті з позакласних активітетів були лише танці й карате (ну хіба музична школа ще), а про пришкільні гуртки я чув лише з розповідей про радянські часи й "прекрасність" ленінської юності. А тут кілька десятків справжніх комп'ютерів і диспетчерська імпровізована будка. Що ще треба для щасливого дитинства? Чота Крилатих (пластовий курінь) дуже молодці – деякі методики треба й собі перейняти на пропагандистське озброєння :).
