Набридла зима й перманентний холод надворі. Inspired - цікавий блог, але джерело натхнення для мене - цей і цей блоги. Якщо перший веде російський естонець з купою грошей і можливістю літати світом і "зафарбовувати" країни на Тріпстері, то останній, до речі, веде українська подружня пара, яка вже більше року подорожує стопом на схід і зараз десь в Камбоджі. На тій піднесеній хвилі взявся переглядати фотографії з Туреччини вже майже 4-річної давнини і згадалось, як упродовж 10-ти днів їздив з компаньйонами автостопом південним берегом Türkiye. Наїхали, певне, 1000 км, побачили чимало, але що найбільш захоплююче в таких подорожах - люди, з якими знайомишся у машинах, на пляжах, в кафе і т.д. Раніше робив пост про це, але захотілось дещо розширити. Без перебільшення, тріп Туреччиною один з найбільш незабутніх для мене, позаяк всього було вдосталь: і грецької, римської архітектури, ранків на диких берегах Середземного моря, EFES'а, екстриму, відповідно - вражень, знайомств і фотографій. Щодо останніх, маю за звичку "дурної клацати" (бездумно фотографувати все підряд), а потім просто скидати фото на комп'ютер і чекати кращої нагоди щоб в них розібратись. Цього разу більше 300 штук виявились відверто неякісними через експерименти з налаштуваннями камери - всі на 2 позиції недоекспоновані, а ще й звичайні jpg. Спробував мінімально обробити деякі з них, але оскільки в мене все життя - суцільний хаос, та й не те що маршрут, але й самий тріп залишився в пам'яті лише уривками. Нижче - фото без жодного порядку.

То позначений далеко не весь маршрут, бо заїжджали часом в дуже несподівані місця, ночували на диких пляжах у компанії веселих турків, катались на катамаранах в нічному морі, ночували на човні, який в шторм о 2 ночі випливав на рибалку і т д. 

Я не розумію людей, які купують тури і їдуть відпочивати в Єгипет/Туреччину/Туніс і проводять дні "напрольот" в готелях з AI і плаваючи в готельних басейнах. Зрештою, кожному своє і не кожен вар'ят, який напакує рюкзак і влітку полетить тинятися невідомою країною, особливо, коли спека +38. У цьому є як мінімум позитив той, що ніколи не знаєш, як в тій пісні "Сьогодні помандруєм. Не знаємо самі, Де завтра заночуєм. Чорти ми лісові!" :). Але найкраще відчуття - це свобода, майже повна відсутність грошей і якесь навіть псевдо-хіпування :).

Нас було троє - я, мій колєга і колишній співмешканець в кімнаті в гуртожитку Тарас і пані Аня. Це, здається, друга ніч тріпу, у якомусь заповіднику.

Великою перевагою таких пляжів - повна відсутність людей.

Анталія

Залишки акведуку, здається, в Аспендосі

Просто кафе з гарним краєвидом 

Вид з даху кафешки в Анталії

Панорама в Аланьї

Панорама в Аланьї :)

Просто дахи в Анталії

Вулички старого міста в Анталії

Стоплю машину біля Олімпоса

Реѓі-паб десь на дикому пляжі 

Йшли якось більше години нічним містом з надією натрапити на кемпінг, який був зазначений на нашій мапі. Як виявилось, мапі вже 10 років, організованого кемпінгу нема, зате є круті чуваки з гітарами і катамаранами. У бориспільському дьюті-фрі прикупили літру Бєхєровкі - було весело. 

Світанок на тому пляжі

Торгуюсь за червону кружку. Дядько просив 8 євро - продав за 2 долари :)

Пляж в Олімпосі - одне з найнезабутніших і найкомфортніших місць, які бачили в Туреччині. Там й на тиждень зупинитись можна: жити в бунгало, волати пісні під гітару ночами на березі моря...

Брудний дядько справа, який віз нас в Сіде. Насправді в Сіде він не їхав, говорив лише турецькою , дорогою випив просто незліченну кількість пива, скурив пачку цигарок і привіз нас до свого колєги (дядько, який стоїть) - місцевого олігарха, власника 3-ьох пансіонів, двох яхт, випускника Гарварду і просто скромного і гостинного турка. На цьому човні й заночували.

Яхта дядька-олігарха

Захід сонця в Сіде

Далі буде :)