У попередньому пості вже писав про британські військові бази на території Кіпру. На території однієї з них – Акротірі – було колись відоме місто-держава Куріон. Крім того серед місць, які, ймовірно, привернуть увагу фотографа – соляні озера острова. Найперше тому, що тут є повно живності й пташок, на кшталт фламінго. На два озера нам вдалось втрапити і навіть щось побачити...
Доїхати в село Акротірі можна автобусом. Однак повернутись в місто особливо на вихідних автобусом навряд чи вийде. От, наприклад, серед анонсованих рейсів о 13:35 і 13:45 з Акротірі до Лімасолла жоден не приїхав. Довелось повертатись на таксі. Природа тут разюче відрізняється: повно зелених дерев, виноградників, лимонних дерев тощо. Гарні гавані й скелі теж вражають.
На Кіпрі села взагалі дуже специфічні. Облуплені будинки контрастують із новенькими хетчбеками Рено Меган й Пежо С3, а то й всякими БМВ чи Мітсубіші. 
У все тому ж Акротірі, куди ми власне їхали з метою пофотографувати фламінго на соляному озері, збудований величенький центр дослідження природи. Центр майже як мінімузей, до того ж безкоштовний і з вай-фаєм. Як і в багатьох музеях ЄС тут замість паперових вказівників айпади й 20-ти дюймові тачскріни, вмонтовані в скелю чи декоративно причеплені на стіні. Надворі можна порозглядати фламінгів через оглядові (підзорні?) труби. І... це все: пофотографувати до пташок нас не пустили. Та й навряд чи до них ми б дійшли: озеро – суцільне болото.
Площа Лімассольського соляного озера – 10.65 км². Більше 50% території має глибину не більше 30 сантиметрів, що робить ту територію дуже привабливою для болотних птахів, які зупиняються тут під час сезонних міграцій між Африкою і Європою. Живність тут дуже різна, але згідно з деякими даними від 2 000 - 20 000 рожевих фламінго щороку проводять тут зимові місяці. Фото вище – власне з центру споглядання за птахами. Нижче – інше соляне озеро неподалік аеропорта міста Ларнака. Туди ми теж ходили з надією зробити кілька гарних знімків птахів...
Дедуктивно припустили, що оскільки є свіжі сліди, то фламінго на цьому березі точно колись бувають. Двічі нам так і не пощастило їх побачити зблизька :(.
Після споглядання за природою методом консенсусу дійшли висновку, що треба йти 2.5 км до т.зв. Монстиря святого Миколая (котячий) aka The Holy Monastery of Saint Nicholas of the Cats). 4000 кроків і за якихось півгодини ми вже були на місці...
Монастир св. Миколая вважається одним із найдавніших на Кіпрі. Згідно з переказом, він був заснований за наказом святої Олени намісником Кіпру Калокерасом у 327 році.До початку IV століття на острові трапилася посуха, що тривала 17 років. Як результат – розвелася купа отруйних змій, яка загрожувала людям. Жителі покидали острів.
Тоді ж Олена, мати імператора Костянтина Великого, поверталася зі Святої землі і заїхала на Кіпр. Кажуть, вже у Константинополі вона наказала завезти сюди з Єгипту і Малої Азії тисячу кішок для боротьби зі зміями. Наглядати за котами доручили ченцям. Вони, ясна річ, збудували собі на Акротірі невеликий храм, навколо якого згодом виник монастир.
Коти добре впоралися з призначенням: швидко розмножилися, поїли всіх змій на острові ну і з того часу змій там немає, а котів на Кіпрі шанують. Принаймні так пише в путівниках...
Тут окрім пальми посеред подвір’я вражає хіба що величезна кількість знедолених котів, які наввипередки біжать по їжу.
У багатьох котів видно ще свіжі рани.
Відкушене вухо, роздерта щока так, що аж видно зуби, відгризена задня нога чи ніс... – приблизно такі коти живуть в монастирі.
Погляд, звісно, вражає.
Пара британців згодувала котикам кілька пакетів кіпрського віскаса і щоразу коти накидались не лише на їжу, але й одне на одного.
Кажуть, у монастирі перманентно живуть до 6 монахинь. І їздять в місто по продукти вони на старому білому Ленд Крузері :).
Деякі більші коти виглядають пристойно.
Ну а деякі взагалі дуже мілашні.
За різними даними тут живе близько 100 котів.
Вирішили довго не затримуватись і пройшли ще 4000 кроків назад, посиділи в сільському кафе в очікуванні автобуса, що не приїхав, таксі і сувеніри – приблизно так завершився той день. А цим постом завершується розповідь про кількаденну вакацію на Кіпрі. Нагадаю, першу частину поста – Трохи сонця посеред хмарної реальності (Кіпр восени) можна почитати під гіперлінком тут, другу частину – Куріон – античне місто-держава на Кіпрі відповідно там, а також відео нижче.
Blogger Comment
Facebook Comment