"Аби знали, які ми загадочні :)"

Оновлений текст ось тут.

Не втримався - поїхав у Стратфорд, де є студія Warner Brothers, здається, найбільша у Великобританії. До 2013 року там будуть артефакти, які використовували при зйомці всіх 8-ми фільмів - оригінали одягу акторів, меблі, більше того - автобус, будинки, велика зала Хогвартсу, гіпогрифи, Добі, цілі вулиці й мости... словом, все, що було у фільмі. Направду, то все дуже вражає. Це своєрідний highlight поїздки. Пізніше, як я собі підозрюю, ту всю експозицію перевезуть у Флориду, де збудували ціле містечко про ГП, але поки що британці стягують немалу кількість фунтів за те, аби побути там, де творилися фільми за мотивами книжки, яка неабияк вплинула на моє покоління.

Припускаю, що до Великобританії втрапити хоча б раз у житті мріяв кожен, але зважаючи на нюанси (візи, гроші і т.д.), таку вакацію влаштовують собі небагато людей. Особисто я в перманентному захваті від усього британського: історії, гонору, традицій, консервативності, мови, Гарі Поттера, Топ Гір’а, Х’ю Лорі, Стівена Фрая, Діккенса, Черчіля, Єлизавети ІІ, Піккаділі, Біг Бена, Шекспіра і ще сотень різних асоціацій та імен. Напевно, кожен ще зі школи знає, що London is the capital of Great Britain і він is situated on the river Thames. Мені ті слова особливо закарбувались у пам’яті до такої міри, що останнім часом манікально дивився фільми з оригінальною британською озвучкою і вкотре перечитував історію Британії радянського історика пані В. Штокмар... Я навіть двічі дофотошоплював себе на фоні Біг Бена :). Словом, уяві не було меж, так само й завжди бракувало деяких елементів для реалізації подорожі туди. Але ж волоцюга – нестрашне слово, а лише констатація деформації субстрату психічної діяльності, а зважаючи на досить тривалу паузу у подорожах, все ж наважився ризикнути подати документи на візу...
Майже зі всіма, хто коли-небудь був у ВБ, і з ким доводилося спілкуватись, безальтернативно казали: “Візу у ВБ самостійно отримати нереально, а ще не реальніше, якщо їхати туристом і збиратись ночувати у хостелах”. Кажуть тверезомислячі, що якщо мислити стереотипами, можна несвідомо й провтикати речі більш приємні, аніж щоденна рутина. Без допомоги Гугла не обійшлось, проте навіть він толком не відкрив очі на те, які папері треба подавати у візовий центр ВБ у Києві. Багато плутанини насправді, бо на одних форумах “знаючі” пишуть, що треба перекладати всі довідки, інші кажуть, що лише деякі... Я витратив немало часу на пошук потрібної мені інфи, але офіційний перелік паперів є на сайті відповідного підрозділу британського уряду (англійською, звичайно) На українських/російських сайтах інфа настільки різна, що просто абзац. Мій досвід традиційного халатно-педантичного збору паперів для бюрократичного дибілізму показує, що для візи до ВБ достатньо мати: