"Аби знали, які ми загадочні :)"

Показ дописів із міткою Туреччина. Показати всі дописи

Набридла зима й перманентний холод надворі. Inspired - цікавий блог, але джерело натхнення для мене - цей і цей блоги. Якщо перший веде російський естонець з купою грошей і можливістю літати світом і "зафарбовувати" країни на Тріпстері, то останній, до речі, веде українська подружня пара, яка вже більше року подорожує стопом на схід і зараз десь в Камбоджі. На тій піднесеній хвилі взявся переглядати фотографії з Туреччини вже майже 4-річної давнини і згадалось, як упродовж 10-ти днів їздив з компаньйонами автостопом південним берегом Türkiye. Наїхали, певне, 1000 км, побачили чимало, але що найбільш захоплююче в таких подорожах - люди, з якими знайомишся у машинах, на пляжах, в кафе і т.д. Раніше робив пост про це, але захотілось дещо розширити. Без перебільшення, тріп Туреччиною один з найбільш незабутніх для мене, позаяк всього було вдосталь: і грецької, римської архітектури, ранків на диких берегах Середземного моря, EFES'а, екстриму, відповідно - вражень, знайомств і фотографій. Щодо останніх, маю за звичку "дурної клацати" (бездумно фотографувати все підряд), а потім просто скидати фото на комп'ютер і чекати кращої нагоди щоб в них розібратись. Цього разу більше 300 штук виявились відверто неякісними через експерименти з налаштуваннями камери - всі на 2 позиції недоекспоновані, а ще й звичайні jpg. Спробував мінімально обробити деякі з них, але оскільки в мене все життя - суцільний хаос, та й не те що маршрут, але й самий тріп залишився в пам'яті лише уривками. Нижче - фото без жодного порядку.

То позначений далеко не весь маршрут, бо заїжджали часом в дуже несподівані місця, ночували на диких пляжах у компанії веселих турків, катались на катамаранах в нічному морі, ночували на човні, який в шторм о 2 ночі випливав на рибалку і т д.

Я не розумію людей, які купують тури і їдуть відпочивати в Єгипет/Туреччину/Туніс і проводять дні "напрольот" в готелях з AI і плаваючи в готельних басейнах. Зрештою, кожному своє і не кожен вар'ят, який напакує рюкзак і влітку полетить тинятися невідомою країною, особливо, коли спека +38. У цьому є як мінімум позитив той, що ніколи не знаєш, як в тій пісні "Сьогодні помандруєм. Не знаємо самі, Де завтра заночуєм. Чорти ми лісові!" :). Але найкраще відчуття - це свобода, майже повна відсутність грошей і якесь навіть псевдо-хіпування :).

Цьогоріч довелось мені поїздити просторами унікальних країн, які так чи інакше залишили крім сотні фотографій ще й кілометри яскравих спогадів і вражень. Ще в травні, слухаючи чергову лекцію з історії Східної Європи, з радісним обличчям пані декан зайшла в аудиторію і заявила, що я поїду до Польщі як делегат від університету для напрацювання статуту нової обмінної програми…

Перетнувши польський кордон двома тижнями пізніше, розуміючи всю відповідальність своєї участі в «ритуалі» підписання офіційних паперів, я їхав з надією побачити велич східно-європейської архітектури, відпочити від рутинного відвідування нудних пар тощо. Так і було весь наступний тиждень. Життя в шикарному готелі в місті Zgorzelec, що саме на кордоні з Німеччиною і її містом Goerlitz, яке, до речі, до війни було єдиним з польським. Тут, у Домі культури в 1950-х роках підписували акт про встановлення німецько-польського кордону. Візити через річку до Німеччини після обіду стали звичним явищем впродовж подорожі. Сілезійська і саксонська культури якось дивним чином впливали на свідомість, залишаючи там неоціненний застиглий потік вражень. Тим не менше, представники польської і німецької сторони у переговорах люб’язно запропонували нам одноденну поїздку до Чехії, від чого ми не могли відмовитись. Польсько-чеський кордон перетнули на швидкості 120 км/год, що поки є моїм рекордом у часі затраченому на подібні речі :) . Не доїхавши якихось півсотні кілометрів до Праги, зупинились в м. Liberec, де нашим враженим від псевдо-готичної архітектури бракувало лише чашки доброї чеської кави :) . Такими ж повними емоцій були 6 днів, проведених за межами західного кордону неньки-України.