"Аби знали, які ми загадочні :)"

Блог переїхав. Відтепер за оновленнями стежте за адресою artemioz.info

This blog has moved to a new location. For updates please see artemioz.info

Показ дописів із міткою Чехія. Показати всі дописи

Одного разу сидячи в інтернеті натрапив на блог одного дядька з Естонії. Він летів до Мілана, звідки поїздом TGV їхав до Берна - столиці Швейцарії. Я вже давно хотів туди втрапити, але якось ніколи грошей не вистачало і з візами українцям сьогодні нелегко. Тим не менше, більше місяця тому, спланував собі "глобальний" тур Європою із заїздом туди. Хоча спочатку серед пріорітетних міст були Париж, Барселона і Мадрид, але WizzAir та easyjet не надто низькі ціни запропонували на ті числа, тому купив квитки на рейси Варшава-Рим, Рим-Мілан, Мілан-Прага. До Варшави і з Праги буду їхати автобусом. Все це спланував аби потрапити до Берна.
9 днів тому на сайті французької залізниці, чи скоріше її відгалуження - компанії швидкісних поїздів TGV купив за 38 євро! квитки до омріяної Швейцарії. Єдиний мінус був той, що французи запропонували безальтернативний варіант доставки квитків традиційною поштою, хоча запевнили, що йтимуть вони не довше 7 днів. Зважаючи на те, що Укрпошті ще далеко до євростандартів, розумів, що навряд вони так швидко прийдуть, але все ж сподівався. Чекав би довше, але позаяк моє перебування в Коломиї лімітоване часом, бо треба здавати дипломну роботу, то боявся аби не довелось їхати до Острога без конверта з французьким штампом. Навіть маркером на поштовій скринці написав номер будинку :) який зафарбували робочі, які робили ремонт у під'їзді. А сьогодні навіть пішов на пошту аби запитати скільки часу зазвичай йдуть з-за кордону листи. Пані сказала, що орієнтовно 2 тижні. Я "розстроївся", але прийшов додому і сталось диво! Білий конверт адресований англійською мовою лежав у поштовій скринці. І все-таки Укрпошта цього разу не розчарувала...

Цьогоріч довелось мені поїздити просторами унікальних країн, які так чи інакше залишили крім сотні фотографій ще й кілометри яскравих спогадів і вражень. Ще в травні, слухаючи чергову лекцію з історії Східної Європи, з радісним обличчям пані декан зайшла в аудиторію і заявила, що я поїду до Польщі як делегат від університету для напрацювання статуту нової обмінної програми…

Перетнувши польський кордон двома тижнями пізніше, розуміючи всю відповідальність своєї участі в «ритуалі» підписання офіційних паперів, я їхав з надією побачити велич східно-європейської архітектури, відпочити від рутинного відвідування нудних пар тощо. Так і було весь наступний тиждень. Життя в шикарному готелі в місті Zgorzelec, що саме на кордоні з Німеччиною і її містом Goerlitz, яке, до речі, до війни було єдиним з польським. Тут, у Домі культури в 1950-х роках підписували акт про встановлення німецько-польського кордону. Візити через річку до Німеччини після обіду стали звичним явищем впродовж подорожі. Сілезійська і саксонська культури якось дивним чином впливали на свідомість, залишаючи там неоціненний застиглий потік вражень. Тим не менше, представники польської і німецької сторони у переговорах люб’язно запропонували нам одноденну поїздку до Чехії, від чого ми не могли відмовитись. Польсько-чеський кордон перетнули на швидкості 120 км/год, що поки є моїм рекордом у часі затраченому на подібні речі :) . Не доїхавши якихось півсотні кілометрів до Праги, зупинились в м. Liberec, де нашим враженим від псевдо-готичної архітектури бракувало лише чашки доброї чеської кави :) . Такими ж повними емоцій були 6 днів, проведених за межами західного кордону неньки-України.