Блог переїхав. Відтепер за оновленнями стежте за адресою artemioz.info
This blog has moved to a new location. For updates please see artemioz.info
Вкінці року прийнято підбивати підсумки зробленого/не зробленого. Насправді дуже добра традиція особливо в роботі, оскільки дає можливість оцінити прогрес і динаміку порівняно з роком минулим. Неабияк приємно, коли ККД праці, згідно зі статистикою, покращилося вдвічі (це про роботу). Незважаючи на Майдан, Крим і війну, 2014-тий видався досить продуктивним в багатьох сферах...
Минулого тижня задумав собі Слава з Вікою сходити в гори і запропонували мені приєднатись. Довго не думав - погодився. Позаяк час обмежував, вирішили сходити на г. Пікуй (1408 м.) - найвищу гору Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад. Верховинський Вододільний хребет якраз на межі Львівської і Закарпатської областей, але локація вигідна ще й тим, що 99% дороги - трасою Київ-Чоп. Словом, попакували чемодани, заїхали в Рівне, потім Острог (про це згодом), дорогою до Льова пофотографували маки (допис завтра) і приїхали під вечір суботи в село Пашківці...
Новорічного настрою з кожним роком бракує. Так само як і бракує ходіння в гори, як оце три роки тому зі Славою на два дні на Синяк...
Ловлю себе на думці, що записувати все, що варте уваги, треба одразу. В іншому випадку залишаються лише мегабайти відзнятих фотографій і шматок позитивних вражень, які асоціюєш з певною подією. "Заряд позитиву" отримували в липні 2009 року, коли на два дні вдалось вирватись походити карпатськими стежками.
Літо 2008 року. Задумали пройти Чорногору, попакували рюкзаки, доїхали до Верховини, потім Ільців. Почалася злива, на КПП навіть не взяли грошей за вхід на територію заповідника, бо МНСники були впевнені, що ми повернемось. А не повернулись! До Дземброні їхали ЗІЛом-131-шим, йшли пішки по пояс у воді... Дороги після тієї зливи на Прикарпатті відновлювали ще півроку. Через геть ніякі погодні умови, на 4 дні зупинились у Дземброні в хаті баби Параски. Сусідів упродовж всього часу перебування не було, позаяк всі повернулись до цивілізації, або й взагалі не виходили в ті краї у таку погоду. На 5-тий день ризикнули проміняти теплу й суху колибу на кілометри стежок, жеребу і наметів. Погода, на диво всіх, стабілізувалася і хоча на 3-тій (7-мий) день ми спустились не дійшовши до Говерли й Петроса, все було приблизно так, як на фото нижче :).
Зараз вже не згадаю точного маршруту походеньок Свидовцем у липні 2009 року, але, пам'ятаю, виходили з Квасів і туди ж повертались, бо залишали авто в селі. Тріп тривав лише 3 дні, але все одно вдалось тоді побачити немало, пройти хребет, піднятись на вершини, через сильний вітер тримати Лесика на г.Стіг :), заблукати і 2 години шукати дорогу лісом, і, головне, дуже вдало провести час з постійними компаньйонами в гірських справах (
рік перед тим тією ж компанією ходили Чорногорою, саме в часи сумнозвісної повені, яка залишила без домівок сотні сімей на Прикарпатті).
Через різні обставини в гори ходити тепер доводиться нечасто. Себто не доводиться взагалі :) Колись писав про
один,
другий,
третій походи, але це загалом лише невеликий відсоток всіх гірських епізодів. Позаяк фото з Карпат, так само як і з
закордонних вакацій маю чимало, а робити з ними все одно немає що, то буду поступово публікувати деякі з них, аби не застоювались в комп'ютері.